ПОЧАТОК
Марі ДорісПерша сварка завжди трапляється з нічого. Через якусь дрібничку, яка потім губиться в пам’яті. Але в цей історичний момент здається, що трапилось невиправне. Здається, що зараз геть усе розлетиться до бісової мами, а щастя було так близько... Ви ще не вивчили один одного. Ви не знаєте межі образливості та ступінь пробачливості. Ви не знаєте на які кнопки тиснути, які мотузки смикати і як усе виправити. Ось воно. Серце стало, душа десь у п’ятах, тіло морозить і мучить нудота. Кінець усьому. Страшно? Дуже. Але за цим йде примирення і п’янке блаженство. Щастя, яке не можна описати. Насолода, яку ні з чим не порівняти. Запам’ятайте цей момент.
Друга, третя та всі наступні сварки не відрізняються нічим, крім тривалості. Десять, двадцять, тридцять, сорок хвилин. Година. Дві. Три. Сім з половиною... Ви вчитесь затримувати дихання і занурюватись ще глибше. С кожним разом страшніше й страшніше. Але з кожним разом примирення приносить все більше задоволення. Запам’ятайте цей момент.
«Набридло сваритись, якщо все одно ми будемо разом. Нудно розходитись і зустрічатись за кілька годин» - новий етап, коли ваша сварка триває цілу добу. Ви ображено розбіглись по кутам у четвер і не розмовляли до п’ятниці. Ви не можете працювати і думати про щось інше. У вас зависокий артеріальний тиск. Ви занадто дратівливі, депресивні, агресивні, подавлені і розбиті. Здається, що цього разу ви занурились занадто глибоко, і вам не вистачить повітря, щоб повернутись. Здається, що цьго разу вже точно фінал. Але це – не кінець. Примирення невідворотнє. Так же, як невідворотній новий емоційний оргазм. Вас просто розриває від щастя. Кисень в крові? Викид ендрофіну? Пульс 200 на хвилину. Тиск неможливо виміряти – до біса тонометри, про що ви верзете! Зараз можна гори воротити. Ви – сама щаслива людина на Землі. Запам’ятайте цей момент.
Ви робите спробу повернути відчуття жаху, задля того, щоб потім перейти через нього. Залучаються до справи шантаж та всі заборонені прийоми. Тепер ви йдете не просто так, а до когось. Опиняєтеся в лікарні. Їдете на машині без гальм. Літите до іншої країни. Назавжди. Кожного разу назавжди. Розбудувавши плани з повернення ще до того, як гримнули двері за спиною. Нескінченна гонка. Неперервна напруга. Треба постійно підвищувати градус, треба підтримувати високу тепературу, бо інакше вулкан стосунків охолоне, і ваше кохання помре. І ви рятуєте кохання, вигадуючи все більше жорсткі тортури один для одного.
Де межа вашому терпінню? Чи є ця межа?
Садо-мазо? Гармонія...
- Ага, «цапля і журавля»
- Я дуже стомилася від цих стосунків.
- Зупинись.
- Як???
Гарний діалог. Запам’ятайте цей момент.
Саєчка за іспуг! Купились? Йокнуло серденько? А? Витирайте соплі і мершій цурюк на ринг! Бій ще не скінчився! Гра триває! Тому що у вас нема межі. І якось треба зупинитись і поговорити. Чи не говорити. Може просто сісти поруч і подивитись на горизонт. Потриматись за руки. Покласти голову на плече. Заснути на колінах. Перевести дихання. Зализати рани. Забути образи. Набратися нових сил. Зрозуміти, хто ви і навіщо все це робите. Може ви давно чужі люди, і ваше змагання вже намає сенсу. Може, варто вже припинити доводити один одному, хто кого більше не любить? Може варто просто кохати один одного, або розійтися назавжди? Витерти номери телефонів, викинути подарунки і фото, повернути ключі від квартири, зібрати речі, обдзвонити спільних знайомих і відмовитись від спільної відпустки...
Вам так хочеться сказати: «Я більше не люблю тебе». Так от, забудьте про це.